Кракатау. Історія найгучнішого виверження, яке змінило світ

Цього тижня в Індонезії знову активізувався вулкан Анак-Кракатау ("Дитя Кракатау"). Він виріс на місці того самого легендарного вулкана Кракатау, чиє виверження у 1883 році стало однією з найстрашніших катастроф в історії. Воно забрало понад 36 000 життів, породило найгучніший звук на планеті та на роки змінило клімат Землі.

Поки нове виверження не загрожує людям, BBC згадує, як розгорталася та колосальна трагедія минулого.

"Ти не міг побачити руки перед собою"

За даними Національних центрів екологічної інформації США (NCEI), перші ознаки наближення катастрофи помітили у травні 1883 року.

Капітан німецького корабля саме проходив повз, коли побачив хмари попелу та пилу, що підіймалися з Кракатау. До цього часу вулканічний острів "спав" близько 200 років.

Упродовж наступних кількох місяців подібне спостерігали екіпажі комерційних та інших суден. А вже 26 серпня почалося катастрофічне виверження.

Перший вибух Кракатау породив потоки лави, пемзи та попелу, які ринули в море й викликали цунамі. Хвиля рушила на північ і забрала життя тисяч людей. За годину стовп попелу зріс до 48 кілометрів заввишки і розійшовся в усіх напрямках.

За інформацією NCEI, на піку виверження цей стовп сягнув 80 кілометрів у небо, закрив площу у 777 000 квадратних кілометрів і понад дві доби утримував регіон у повній темряві.

Сідні Бейкер бачив виверження ще хлопчиком із батьківського корабля і згадував цю мить наприкінці свого життя.

"Повітря здавалося настільки переповненим пилом, що ми боялися задихнутися", — розповідав він BBC у 1946 році. — "Стало так темно, що не було видно власної руки перед обличчям. Попіл почав падати навколо корабля, на сам корабель і у воду; на всьому судні було, мабуть, із 15–18 сантиметрів попелу".

Гуркіт від вибухів описували як "неймовірний".

"Жодних прикметників не вистачить, щоб описати цей гамір і хаос", — казав він.

Саймон Вінчестер, автор книги "Кракатау: День, коли вибухнув світ", зазначив, що 27 серпня пролунало кілька потужних вибухів перед тим, як о 10:02 стався "титанічний вибух".

За даними NCEI, його почули навіть в Австралії та на острові Маврикій — на відстані понад 4 600 кілометрів.

"Весь острів — 25 кубічних кілометрів скельної породи — фактично випарувався під час вибуху, який підкинув пемзу та попіл на 27–29 кілометрів у небо, і острів зник", — розповів він у подкасті BBC Witness History у 2010 році.

"На кілька секунд у морі утворилася величезна вирва, яка потім знову заповнилася трильйонами тонн води. Оскільки там, на глибині, було дуже гаряче, вода миттєво перетворилася на пару, що й викликало серію колосальних цунамі".

Саме ці цунамі стали найбільш смертоносною частиною катастрофи, забравши 34 000 життів із 36 000 загиблих загалом.

Бейкер згадував, як вони з батьком тримали курс на Анжер — місто на західному узбережжі Бантена, провінції Індонезії.

"Це місто повністю пішло під воду", — розповідав він. — "Я чув, як батько казав, що готель, у якому він колись зупинявся, затопило настільки, що він міг би пропливти над ним на кораблі й скинути якір просто в димар".

Деяким людям вдалося вижити після цунамі та втекти на пагорби. Проте, хоча там вони були в безпеці від води, вони не мали повного захисту від пірокластичних потоків — стрімких розпечених лавин із вулканічних газів, попелу та уламків породи, що котилися по землі згодом.

Наслідки виверження Кракатау не обмежилися цими 48 годинами. Попіл розлетівся по всьому світу, створюючи ефект гало навколо Місяця та Сонця і працюючи як радіаційний фільтр. За даними NCEI, це знизило глобальну температуру на цілих 0,5°C, і знадобилося п'ять років, аби вона повернулася до норми.

Частки в атмосфері також спричинили криваво-червоні заходи та сходи сонця по всій планеті, оскільки вони розсіювали світло інакше, ніж ми звикли — це явище можна побачити на картинах того часу.

Дехто навіть вважає, що червоне небо на картині Едварда Мунка "Крик" було навіяне саме цими подіями.

Попри всі руйнування, виверження все ж навчило нас дечому фундаментальному про нашу планету.

До цієї катастрофи ніхто не знав про струминні течії — невидимі повітряні потоки у верхніх шарах атмосфери, які відіграють ключову роль у формуванні нашої погоди. Спостереження за тим, наскільки масштабними були атмосферні наслідки Кракатау, змінило це.

"Це була перша подія, завдяки якій науково свідоме людство усвідомило, що щось може вплинути на весь світ", — зазначив Вінчестер.

"Так зародилося розуміння того, що весь світ є взаємопов'язаним цілим. І речі, які ми зараз сприймаємо як належне — наприклад, уявлення про глобальне потепління та підвищення рівня моря — насправді беруть свій початок саме з усвідомлення світу як єдиної взаємопов'язаної системи. І це усвідомлення народилося разом із виверженням Кракатау".