Найдавніше затонуле судно у світі: де і як його знайшли

Знімок зроблено під водою; переважають глибокі синьо-зелені відтінки. У центрі розташований великий камінь у формі щита: на одному його кінці є два отвори, розташовані неподалік один від одного, а на іншому — ще один отвір. Розмір каменя — близько метра в поперечнику. Це один із трьох корабельних якорів, знайдених на цьому місці. До якоря прикріплено аркуш паперу з написом «KET 26 - 44». Біля того кінця, де розташовані два отвори, на морському дні лежить червоно-біла вимірювальна рейка археолога. Праворуч від кам’яного якоря, трохи вище за схилом морського дна, водолаз розглядає якір, тримаючи в руках предмет, схожий на підводний ліхтар. Ліворуч видно пласкі камені, частково вкриті піском.
Підпис до фото, Водолази знайшли три кам'яні якорі, оскільки під час тривалих плавань кораблі перевозили запасні
    • Author, Елісон Френсіс, Кевін Черч, Ребекка Морелл
  • Published
  • Час прочитання: 6 хв

Археологи повідомили, що біля узбережжя Туреччини виявили найдавніше у світі затонуле судно.

Його датують періодом ранньої бронзової доби. Тобто створили приблизно 4400–4700 років тому. Це приблизно той самий час, коли будували Велику піраміду в Єгипті.

Дерев'яна конструкція судна не збереглася, проте на морському дні археологи знайшли керамічні посудини для зберігання вантажу.

Археологи, які знайшли судно, вважають, що воно мало близько 10 метрів завдовжки й було торгівельним - перевозило вантажі через Середземне море.

"Це затонуле судно - капсула часу на дні моря", - сказав професор Хакан Оніз з Університету Акденіз у Туреччині, який очолював експедицію Середземноморської археологічної асоціації.

Місце аварії - неподалік узбережжя острова Кекова в турецькій провінції Анталія. Артефакти розкидані на підводному схилі на глибині лише 30 метрів.

Археологи знайшли три великі кам'яні якорі, а також понад 30 керамічних посудин для зберігання, відомих як амфори.

Оскільки від дерев'яної конструкції нічого не залишилося, науковці не змогли застосувати радіовуглецеве датування, яке визначає вік органічних матеріалів за вмістом однієї з форм вуглецю.

Натомість археологи проаналізували форму амфор. Оскільки стилі кераміки змінювалися з часом, кожен тип посуду пов'язують із певним історичним періодом.

Амфори, знайдені біля Кекови, мають характерні риси: дві ручки, виступ посередині та пласке дно.

За словами Оніза, така конструкція відповідає амфорам, які раніше знаходили в Єгипті та на Близькому Сході й датували віком від 4400 до 4700 років.

"Порівнюючи техніки оздоблення, ми можемо впевнено стверджувати, що це судно належить до ранньої бронзової доби. У цьому немає жодних сумнівів", - сказав він.

Двоє людей у ​​лабораторних халатах, синіх рукавичках і масках оглядають амфори, підняті на поверхню. Вони сидять за столом у задній частині водолазного судна, сховавшись у тіні під навісом. Жінка ліворуч, із зібраним волоссям, розглядає цілу амфору; вона обережно й делікатно зішкрібає наліт із поверхні біля шийки інструментом, схожим на скальпель. На столі лежать ще чотири фрагменти амфор. Інша людина, що сидить трохи позаду й ліворуч, розглядає ще один уламок кераміки. На задньому плані, на палубі судна, стоять шість пластикових ящиків із додатковими фрагментами кераміки, піднятими з морського дна. Одразу за кормою судна видніються скелі узбережжя, а у верхньому правому куті звисає частина червоного прапора, закріпленого на щоглі.
Підпис до фото, Амфори підняли й доправили на борт науково-дослідного судна

Учасники експедиції підняли амфори на поверхню. Після тисячоліть під водою фахівці зараз ретельно їх консервують.

Археологиня Карін Соуда з Університету Маккуорі в Австралії дослідила амфори після їх підняття. Частина посудин збереглася неушкодженою, і вона з подивом виявила, що всередині досі залишився в'язкий блискучий осад.

"Я зазирнула всередину й ледь не зомліла. Не могла повірити, скільки там було видимого осаду. Це були не просто окремі плями. Значна частина цієї речовини все ще залишалася всередині", - розповіла вона.

Тепер команда намагається з'ясувати, що саме перевозили в амфорах.

"Це могла бути оливкова олія, вино або деревна смола", - сказала Соуда.

"Цілком можливо, що цей осад з'явився через повторне використання посудин. Вони ж величезні, їх не відправляли в дорогу лише раз і назавжди про них забували. Після прибуття люди спорожнювали ці амфори й могли користуватися ними ще багато-багато років", - додала вона.

Вигляд крупним планом амфори в лабораторії на кораблі. Ручка збоку горщика стирчить ліворуч. Жінка з довгим каштановим волоссям у білому лабораторному халаті та масці на обличчі обробляє поверхню амфори маленьким електричним інструментом. Він білий і має довжину близько 10 см із світлом на кінці, вона тримає його в правій руці, а лівою підтримує амфору. Ділянка, яку вона ретельно очистила, має коричневий/помаранчевий колір і є деякі чорні візерунки, які тільки починають ставати помітними. Решту поверхні горщика покриває білий наліт. Археолог дивиться крізь збільшувальне скло на кінці механічної руки, оскільки робота, яку вона виконує, дуже точна. На задньому плані чорний екран комп'ютера.
Підпис до фото, Після тисяч років перебування під водою ці крихкі артефакти тепер ретельно консервують

Корабельна аварія та її вантаж також допомагають більше дізнатися про торгівлю в давньому світі.

Археологи вважають, що судно вирушило в плавання з якоїсь точки на східному узбережжі Середземного моря.

На їхню думку, корабель перевозив товари або до стародавнього міста Троя, розташованого на території сучасної північно-західної Туреччини, або до мінойців на острові Крит.

У верхній лівій частині зображення водолаз працює під водою, розчищаючи амфору. На ньому чорний гідрокостюм із білим написом і жовтою смугою, а також чорна маска. Для видалення піску, що вкривав вантаж корабля, використовується довга труба, схожа на шланг від пилососа. На передньому плані, трохи праворуч, стоїть амфора; вона здебільшого вкрита різнобарвною кам’янистою кіркою й розміщена на невеликому виступі, проте подекуди проглядається червонувата глина. До посудини прикріплено аркуш паперу з написаними на ньому цифрами й літерами. Праворуч і позаду видніється невелике кам’янисте підвищення.
Підпис до фото, Водолази працювали під водою, щоб обережно видобути артефакти

Морські подорожі в ті часи були вкрай небезпечними, особливо поблизу острова Кекова, де сильні течії та вітри стали причиною загибелі багатьох суден.

У цьому районі лежать сотні затонулих кораблів, а Середземноморська археологічна асоціація спеціалізується на їхньому пошуку та дослідженні.

Оніз каже, що під час занурень до місця аварії насамперед думає про людей, чиї життя були пов'язані з цим судном.

"Ми стали першими людьми, які торкнулися цих предметів за останні 5000 років.

Ми завжди думаємо про моряків, про майстрів, які виготовили амфори, про людей, які несли їх на плечах до корабля, а також про жінок, які чекали на своїх чоловіків. На жаль, вони так і не повернулися додому", - сказав він.

Затонуле судно належить Міністерству культури Туреччини. Міністр Мехмет Нурі Ерсой повідомив, що знайдені артефакти виставлять у новому Музеї підводної археології Середземномор'я в Анталії після його відкриття найближчими місяцями.

Це фото зроблено під водою, і воно має виразний синій відтінок. На знімку зображено п’ятьох дайверів, які починають занурюватися до місця аварії судна. Дехто з них перебуває ближче до камери, ніж інші. Один із них — ліворуч на фото — знаходиться зовсім близько до об’єктива; видно шлейф бульбашок, що піднімаються від його балона до поверхні. У центрі, у самій верхній частині кадру, видно тінь від корми судна, з якого здійснювалося занурення. Ліворуч — група з чотирьох дайверів, які повертаються на поверхню від затонулого об’єкта. Вони тримаються за кільце, очікуючи на цій глибині протягом певного часу й дихаючи чистим киснем, щоб уникнути кесонної хвороби під час виходу з води.
Підпис до фото, Через глибину водолази могли проводити за одне занурення лише 30 хвилин, досліджуючи це місце

Знахідка біля Кекови очолила список найдавніших відомих корабельних аварій у світі.

Раніше рекорд належав затонулому судну біля острова Докос на півдні Греції, яке датують приблизно 4200 роками тому.

Найдавніше відоме затонуле судно, що збереглося разом із дерев'яною конструкцією, знайшли в Чорному морі біля узбережжя Болгарії. Його вік становить близько 2400 років.