Чи в США дійсно закінчується зброя

Це переклад матеріалу кореспондента BBC. Оригінал англійською мовою можна прочитати тут.

Коли на початку цього місяця президент США Дональд Трамп вийшов на сцену саміту з питань оборони та інновацій у Пенсильванії в оточенні керівників найбільших американських оборонних компаній, його посил був однозначним: виробляти більше зброї та робити це швидше.

"У нас найкраща якість у світі, – заявив Трамп виробникам озброєнь, які зібралися у Військовому коледжі армії США, стоячи поруч із "міністром війни" Пітом Гегсетом. – Але нам потрібно трохи більше швидкості".

Адміністрація Трампа представила саміт як частину стратегії, що має дві цілі: відродити американську промисловість і зміцнити військові можливості США – те, що Гегсет назвав американським "арсеналом свободи".

Водночас майже не згадувалося про величезні витрати складних і важких у виробництві озброєнь під час майже 40 днів інтенсивних бойових дій проти Ірану в межах операції Epic Fury на початку цього року, а також подальших взаємних ударів.

За даними уряду США, війна на сьогодні коштувала країні 37,5 млрд доларів, причому переважна частина цих коштів була витрачена на боєприпаси.

До моменту набуття чинності крихкого перемир'я 8 квітня американські сили, як повідомляє Білий дім, завдали ударів по понад 13 тисячах цілей на території Ірану. За той самий період американська система ППО перехопила понад 1700 іранських безпілотників і балістичних ракет.

Наразі США призупинили удари по Ірану, щоб дати можливість провести переговори. За даними The New York Times, Трампу рекомендували відмовитися від планів подальшої ескалації конфлікту, оскільки це призвело б до ще більшого виснаження американських запасів озброєнь.

У понеділок Трамп відкинув твердження про нестачу боєприпасів.

"У нас набагато більше боєприпасів, ніж у будь-якої іншої країни світу, і значно більше, ніж нам потрібно", – заявив він The Wall Street Journal.

Ця тема вже певний час є болючою для американської адміністрації. Минулого місяця, відповідаючи на запитання про стан запасів, Гегсет заперечував, що вони виснажуються.

Відтоді його позиція, схоже, змінилася. Минулого тижня він заявив комітету Сенату з асигнувань, що Пентагону необхідні додаткові 87 млрд доларів для усунення "критичної нестачі" озброєнь, зокрема військової техніки.

Точні дані про витрати боєприпасів і наявні запаси засекречені. Однак загальнодоступна інформація, зібрана вашингтонським Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), малює тривожну картину: запаси істотно скоротилися, а швидко поповнити їх складно.

"Усе залежить від типу боєприпасу, але зрештою йдеться про термін від одного до п'яти років (на виробництво однієї ракети. – Ред.), — каже Марк Канціан, полковник Корпусу морської піхоти США у відставці та старший радник CSIS, який вивчає цю проблему. – І прискорити цей процес неможливо".

Але чи справді США витрачають боєприпаси настільки швидко, що це може ускладнити виконання їхніх військових завдань і зобов'язань?

Виснажений арсенал США

Ключові боєприпаси, які застосовувалися під час війни США проти Ірану, можна поділити на дві категорії: далекобійні ударні системи та засоби протиповітряної й протиракетної оборони.

Однією з найактивніше застосовуваних ударних систем стали крилаті ракети Tomahawk Land Attack Missile (TLAM). Зазвичай їх запускають із кораблів або підводних човнів по цілях, що можуть перебувати на відстані понад 1600 км.

Ці ракети дають змогу США завдавати високоточних ударів по добре захищених військових об'єктах – наприклад, командних бункерах або укріплених військових спорудах – не наражаючи на ризик пілотовану авіацію.

За оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), за час війни запустили понад 1000 "Томагавків", а відновити їхні запаси до довоєнного рівня вдасться лише до 2031 року.

За даними CSIS, вартість однієї ракети TLAM останніх модифікацій становить близько 2,6 млн доларів.

Серед систем ППО найактивніше під час війни застосовувався Patriot – наземний ракетний комплекс, призначений для ураження літаків, а також балістичних і крилатих ракет.

За оцінкою CSIS, за час конфлікту могли бути використані до 1430 ракет-перехоплювачів Patriot з довоєнного запасу в приблизно 2330 одиниць. Вартість кожного перехоплювача становить близько 4 млн доларів.

Це дорогий, але ефективний спосіб боротьби, зокрема, з іранськими безпілотниками, вартість яких становить лише 20-50 тисяч доларів за одиницю.

Поповнити ці запаси буде непросто.

"На виробництво ракети потрібні кілька років. Якщо вкласти гроші у виробництво сьогодні, готову ракету ви отримаєте лише через три-чотири роки. Іноді навіть через п'ять, – каже Марк Канціан. – Ракети, які ми отримуємо зараз, були профінансовані ще у 2023 році".

Під час війни застосовувалася й новіша та досконаліша система Terminal High Altitude Area Defense (THAAD), яка має більшу дальність дії та здатна перехоплювати цілі на більшій висоті, ніж Patriot.

Запаси ракет THAAD були обмеженими ще до початку конфлікту. За оцінкою CSIS, із приблизно 360 наявних ракет було витрачено від 190 до 290.

У світі експлуатуються лише дев'ять батарей THAAD, сім із яких належать США. Подальше витрачання боєприпасів може залишити американські сили без системи, що має критичне значення для захисту від балістичних ракет таких країн, як Росія, Китай або Північна Корея.

Уся увага – на Тайвань

Війна з Іраном сталася безпосередньо перед початком періоду, який часто називають "вікном Девідсона" – часовим проміжком, коли, на думку деяких американських військових стратегів, зростає ймовірність спроби Китаю захопити Тайвань.

Ця суперечлива концепція, яка посідає важливе місце в американському військовому плануванні в Тихоокеанському регіоні, виникла після слухань у Конгресі 2021 року. Тоді адмірал Філіп Девідсон, який очолював американські сили в регіоні, попередив, що вторгнення може статися "протягом наступних шести років".

У 2023 році тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс заявив, що Китай буде готовий до вторгнення до 2027 року.

Китай давно обіцяє домогтися "возз'єднання" із самоврядним Тайванем, який вважає своєю відколотою провінцією, і не виключає застосування сили.

Питання про те, чи стануть США захищати Тайвань і чи вступлять заради цього у війну з Китаєм, залишається предметом гострих суперечок. Попри цю невизначеність, Вашингтон постачає острову озброєння для оборони.

Канціан називає нестачу боєприпасів "вікном вразливості" – періодом, протягом якого США в разі конфлікту в Тихоокеанському регіоні "не матимуть достатніх запасів найнеобхідніших видів озброєнь".

На його думку, це підвищує ризик того, що американські сили виявляться недостатньо підготовленими до протистояння величезному арсеналу китайських ракет і авіації, які Пекін може задіяти в разі війни в Тихому океані.

Китай, який, за словами американських посадовців, уважно вивчав роботу американської ППО під час війни з Іраном, останніми роками активно інвестував у ракетні технології, включно з гіперзвуковими планерними бойовими блоками, що значно перевершують за складністю ракети та дешеві безпілотники, які застосовував Іран.

Пекін також вклав значні кошти в розробку тактики використання великих "роїв дронів".

Однак не всі вважають скорочення американських запасів винятково слабкістю.

Джейкоб Олідорт, колишній співробітник ЦРУ та ексрадник з питань близькосхідної політики в апараті міністра оборони США, зазначає, що застосування цієї зброї в реальному бою саме по собі надсилає потужний сигнал.

"Зброя створює ефект стримування не лише тому, що держава її має, а й тому, що держава демонструє готовність її застосовувати", – заявив Олідорт, який нині обіймає посаду директора з питань американської безпекової політики в консервативному America First Policy Institute.

За його словами, успіхи США у швидкому й точному послабленні військового потенціалу Ірану також "надсилають сигнал іншим супротивникам, включно з Китаєм та його амбіціями".

А що Європа?

Очевидна для США суперечність між необхідністю озброювати союзників і водночас зберігати власні запаси вже проявилася на прикладі України.

Ще в жовтні 2025 року, за кілька місяців до початку операції Epic Fury, Трамп відмовився передавати Україні ракети Tomahawk, пояснивши це необхідністю не допустити виснаження американських запасів.

Цей епізод став передвісником тих компромісів, які тепер, після війни з Іраном, визначають дискусію про стан американського арсеналу загалом. Українська влада заявляє, що їй вкрай необхідні комплекси Patriot та інші системи ППО для відбиття хвиль російських атак із застосуванням безпілотників і ракет.

"Окрім впливу на ціни на енергоносії, вона (війна з Іраном. – Ред.) означає виснаження американських запасів і ресурсів виробників систем протиповітряної оборони, – заявив Володимир Зеленський в інтерв'ю BBC у березні. – Тому ми стикаємося з виснаженням ресурсів".

Зеленський навів конкретні цифри: США виробляють приблизно 60-65 ракет на місяць, або 700-800 на рік, тоді як лише в перший день операції Epic Fury було використано 803 ракети.

Однак згодом Трамп здивував багатьох європейських посадовців, запропонувавши надати Україні право самостійно виробляти ракети для комплексів Patriot. Подібні угоди вже діють із Німеччиною та Японією.

Елейн Маккаскер, яка пропрацювала 13 років у Міністерстві оборони США і нині є експерткою American Enterprise Institute, вважає, що досвід України у війні з Росією, як і досвід США у війні з Іраном, може сприяти створенню дешевших систем масового виробництва, які доповнять наявні дорогі озброєння.

"Ми давно розуміємо, що не хочемо збивати безпілотники вартістю тисячу доларів ракетами-перехоплювачами за шість мільйонів, – каже вона. – Думаю, зараз пошуку рішення для цієї проблеми приділяється значно більше уваги, і дедалі більше фахівців працюють над масовим виробництвом дешевших систем, втрата яких не буде настільки дорогою".

Наслідки

Попри все це, у найближчій перспективі особливого занепокоєння щодо того, що в США можуть закінчитися боєприпаси, немає – не тому, що американські запаси безмежні, а тому, що в Ірану ситуація з ними значно гірша.

"Збройні сили США мають більш ніж достатні запаси боєприпасів та озброєнь для виконання всіх стратегічних цілей президента Трампа і не тільки, а операція Epic Fury продемонструвала, що відбувається, коли зв'язуєшся зі Сполученими Штатами", – заявила в коментарі BBC представниця Білого дому Анна Келлі.

"Водночас президент закликав американських оборонних підрядників постійно нарощувати виробництво зброї", – додала вона.

Останні удари, про які повідомляло Центральне командування США, були переважно спрямовані на послаблення здатності Тегерана загрожувати судноплавству в Ормузькій протоці – одному з найважливіших морських транспортних шляхів, який опинився заблокованим через протистояння між Іраном і США.

Військові втрати Ірану після численних ударів США та Ізраїлю виявилися значно масштабнішими за американські, а можливості Тегерана компенсувати їх найближчим часом украй обмежені.

"У багатьох коментарях Іран подають так, ніби він має практично необмежені запаси озброєнь, – каже Джейсон Бродскі, директор з питань політики організації United Against Nuclear Iran. – Думаю, потрібно розуміти, що можливості Ірану мають свої межі, і що США дуже суттєво підірвали його оборонно-промислову базу".

За словами Бродскі, можливості Ірану масово виробляти необхідні йому ракети, безпілотники та інші системи озброєнь значною мірою знищені.

Експерт каже, що наявні в Ірану запаси озброєнь зараз спрямовуються насамперед на те, що він називає головним козирем Тегерана, – здатність загрожувати судноплавству в Ормузькій протоці. Однак, на його думку, і ці можливості поступово скорочуються.

"В іранського режиму спливає час", – каже він.

Нинішній конфлікт з Іраном, який поки що залишається контрольованим і який Бродскі називає "центром тяжіння" для американських збройних сил, має для Вашингтона першочергове значення. Водночас американські посадовці визнають, що ігнорувати загальну ситуацію із запасами озброєнь було б "безвідповідально".

"Індо-Тихоокеанський регіон зараз становить більш віддалену загрозу, – каже Бродскі. – Політикам доводиться розставляти пріоритети, і наразі увага президента зосереджена на Близькому Сході".

Поки що кожна ракета, випущена по цілі в Ірані, відправлена в Україну або збережена на випадок конфлікту навколо Тайваню, береться із запасів, які послідовно скорочуються.

Попри це, Вашингтон розраховує, що зможе пройти через нинішній конфлікт, поки оборонна промисловість нарощує виробництво.